Потрібна допомога?

  • Головна
  • Статті
  • Вакансії
  • Анкета
  • Роботодавцям
  • Відгуки
  • Контакти
  • Заробіток у Польщі: українці дешеві, але не дуже бажані

    За кращим життям, на заробітки

    Premium WordPress Themes Download
    Download WordPress Themes
    Premium WordPress Themes Download
    Free Download WordPress Themes
    online free course
    download huawei firmware
    Download WordPress Themes Free
    ZG93bmxvYWQgbHluZGEgY291cnNlIGZyZWU=

    Добре там, де нас нема - цю істину ще не вдалося спростувати нікому

    За кращим життям, на заробітки по знайомству чи вже просто – від безвиході, українці не полишають надії реалізуватися за кордоном. Через складність в оформленні документів та пошуку нових вакансій у США чи Канаді, досі пріоритетною для наших співвітчизників залишається Польща.

    І все б, здається, нічого поганого: роками їздили, продовжують і далі. Проте після запровадження безвізу хвиля трудових мігрантів почала зростати страшними темпами. А нещодавно процес і взагалі пішов у протилежному напрямку – заробітчан почали масово випроваджувати з сусідньої країни.

    Портал “Знай.ua” дізнавався, як живеться українцям у Польщі та чим іноді обертається бажання заробити зайву копійку.

    Тікаємо із візою та без?

    Після того, як від початку цього року Польща спростила для нас процедуру працевлаштування, кількість дозволів від роботодавців зросла на 40%. Робочу візу тепер почали давати мало не кожному другому, хто звертається до центру. А карту поляка, якщо вірити аналітичним даним 2017 року, вже встигли отримати більше 100 тисяч українців і ця цифра зростає мало не кожного дня. Якщо у вас є польське коріння, справа взагалі значно пришвидшується. Проте існують і певні підводні камені.

    Легально працевлаштовані там близько 1,2 мільйона наших громадян, очікують виїзду – до 2 мільйонів. Але підрахувати тих, хто з певних причин перебуває за кордоном нелегально, практично не можливо.

    Як це відбувається? Насправді, все дуже просто: подаєте документи на оформлення, працюєте півроку чи трохи більше (одразу на рік вас навряд чи візьмуть, поляки надто обережні, можете запитати в них самих), отримуєте шанс зарекомендувати себе з кращого боку – і тоді просите про карту поляка, або “карту побита”, як її там називають.

    Далі справа за вашим іноземним босом. Він має повне право звернутися у всі інстанції, а ви просто повинні зібрати необхідний пакет документів – підтвердити за можливості причини перебування, наявність родинних зв’язків (зовсім не важливо, у якому поколінні) та інші.

    Але, як відомо, диявол криється саме в деталях. Під час оформлення посвідки на проживання ви не маєте права офіційно працювати, адже якщо за вас платять податки, то депортація не змусить себе довго чекати – якщо пощастить, то видворити додому можуть протягом року,а якщо ні – не менше, ніж за місяць.

    Наші співвітчизники знайшли можливість обійти і цей закон. Схема приблизно одна й та ж. Від трьох до шести місяців працюєте за договором (тільки коли виїхали офіційно через кадрове агентство чи безпосередньо через посольство, другий варіант зустрічається рідше), згодом залишаєтесь у воєводстві вже нібито на засадах туриста, чи аргументуєте запрошенням до родичів. І поки ці дані перевіряють, робите документи на тимчасове право проживання.

    Процедура займає кілька місяців, тому щоб не витрачати зайвий час та за щось жити, українці продовжують працювати весь період, щоправда вже нелегально (пам’ятаємо, збирати документи на посвідку та працювати одночасно, ви не маєте права). Можливо тому аналітики прогнозують збільшення рівня міграції до 2 мільйонів осіб. І це тільки до кінця поточного року.

    Тобто безвіз, на жаль, окрім заявлених очікувань та анонсованих перспектив, став лазівкою для незаконного, але все ж таки заробітку. Найстрашніше те, що людей менше лякає депортація, аніж можливість залишитися в Україні і не мати стабільного прибутку чи не знайти роботи.

    За чим їдемо: перспективи та ризики

    Щоб вияснити, чи справді результат вартий зусиль, пригадаємо, які вакансії пропонують нам поляки. В середньому, як показує практика, можна заробляти від 500 до 700 євро на зборі полуниці, в закінчення сезону – на складах та фермах, але робота там справді важка.

    Хоча все автоматизовано і навіть подоїти корову не така вже й хитра справа, коли вмієте користуватися апаратом та тиснути на кнопки, але працьовиті іноземці не знають нічого про “перекури” та обіди у півтори години. Тому доводиться, як у тому анекдоті, перетворюватися на безсмертного поні і виходити у свята й суботу.

    Субота, до слова, день так званого полегшеного графіку, коли ви можете займатися прибиранням території та виконувати дрібні доручення керівництва. Все, звісно, оплачується, але ставка зменшується у половину.

    Свої правила хіба що на будівництвах, у сфері програмування чи науки – там до кожного, як то кажуть, індивідуальний підхід. Але якщо вам не подобається, не забувайте: на ваше місце ще сто таких охочих. І це, безсумнівно, біда для нашої країни. Цьому існує ціла низка пояснень.

    Географія заробітчан

    Подивившись на карту областей України та поспілкувавшись із прикордонниками, стає зрозуміло, хто саме виїздить на заробітки: це переважно мешканці центральних та західних регіонів. Перші їдуть найчастіше від агентства, тоді як від Тернополя до Івано-Франківщини всі користуються так званим “правилом знайомства”.

    Ось тут вам і дві сторони медалі. З одного боку людям справді треба за щось жити та навчати дітей, придбати житло у нас також не зовсім легко, будемо відвертими. Тому останнім часом відправлятися у пошуках перспектив до Польщі почали не тільки вихідці із прикарпатських територій: додалася Черкаська, Вінницька, Чернігівська, Житомирська області та, як не дивно, Київ.

    І це при тому, що столиця в сукупності із Дніпром, Харковом та низкою інших великих міст, вважаються найбільш оптимальними у плані працевлаштування.

    Яка причина такого стрімкого стрибка і чи справді вся суть тільки у безвізовому режимі? Ніхто вже не дивується у Польщі українцям з Луганщини та Донеччини. Хоча й ставляться іноді не досить приязно, але між тим, приймають на роботу. Тому що ми – дешева робоча сила і цього не приховаєш.

    Запитайте, як багато поляків погодяться працювати за 400-500 доларів? А на перших етапах на більше не варто й розраховувати.

    Як результат такого масового “переселення народів” цілі села залишаються напівпустими. Наприклад, на тому ж Закарпатті. Причини зрозумілі: до кордону не так далеко, родичі їдуть, а потім забирають кума, брата, свата та загалом кожного, в кого життя ще не влаштоване.

    Вони вже добре знають, що таке фіктивні фірми, тому домовляються безпосередньо із роботодавцем, аби уникнути зайвих ризиків.

    Обережно, шахраї: як не потрапити в лапи сумнівним фірмам

    До слова, нелегальних компаній, які нібито можуть вас відправити не тільки у “сезон” вистачає, і розпізнати їх досить непросто, але можливо. Наприклад, якщо у вакансії на збір полуниці (із можливістю залишитися на довше, хоча незрозуміло, навіщо полякам працівник, коли він на плантації свою місію виконав) вказана зарплата більше тисячі доларів. Стільки не платять, повірте.

    Максимум до 400 євро, для них це робота не тяжка, тому на космічні прибутки не варто покладатися. Як і на послуги таких сумнівних агентств.

    Насторожити вас повинні і надто вже “солодкі” умови праці: ніхто не обіцятиме вам шикарне житло і повне забезпечення харчуванням. Стандартно: готельний номер, щось на зразок наших хостелів, пощастить менше – підсобне приміщення, складські кімнати, а будівельників залишають спати просто на робочому майданчику. Не вірите? Запитайте в них самих.

    Ще один привід для занепокоєння: вас просять заздалегідь оплачувати послуги кадрового агентства. З численного досвіду та висновків самих заробітчан, які роками повертаються до Польщі знову, варто попередити: ставте підпис під документами тільки тоді, коли ви особисто поспілкувалися з потенційним роботодавцем, хоча б поштою, отримали від нього підтвердження легальності вашої вакансії і точно впевнені у почасовій оплаті праці, пункт “за домовленістю” опускаємо.

    Це ще один шанс ввести в оману і за фактом – заплатити менше, ніж ви очікували, в середньому доларів на 200-300 в місяць, а то й більше.

    Добре там, де нас нема

    Більшість поляків до українців ставляться приязно. Більшість – ключове слово. Але трапляються і дуже прикрі інциденти, як кілька місяців тому. У Перемишлі місцеві увірвалися на базу, де оселилися наші заробітчани і жорстоко їх побили, на чоловіках буквально не було живого місця. Потім виявилося, що “обізналися”, але справа вже не в тому.

    Згодом дісталося ні в чому не винній жінці у Любліні, а пізніше і студенту у Гданську. До речі, суд покарав кривдників тільки у першому випадку.

    Експерти заспокоюють: мовляв, антиукраїнські настрої, то справа часу, адже ми,чого гріха таїти, вигідні Польщі. Поки самі поляки масово їдуть працювати на благо Німеччини, Австрії та Ірландії, які пропонують їм значно більше грошей, ніж вони мають на батьківщині, наші співвітчизники, на жаль, досі погоджуються виконувати надскладну роботу за копійки.

    Претендувати на мінімальну ставку (1459 злотих “на руки”) може будь-хто, але статистика красномовна. Практично кожен третій виходить працювати у нічну зміну (початок о 22:00 – закінчення о 7:00 ранку). Доплачувати за це повинні до 20% від ставки на годину, тобто 2,3 до 2,5 злотих (залежно від місяця).

    Дешева робоча сила: українці – до Польщі, поляки – до Німеччини

    Справді, ви можете знайти купу подібних вакансій у себе на батьківщині. Але от соціальні гарантії у нас також поки що під питанням. Якщо у Польщі більше шансів укласти трудовий договір, то в Україні не завжди.

    Факт залишається фактом – за останній рік економіка сусідньої країни суттєво зросла, наші люди окрім того,що віддають останні сили іноземцям, працюючи на них, закуповуються відносно дешевими продуктами і товарами масового вжитку.

    Досить популярна мережа “Бедрьонка”, там можна вкластися буквально у 300-500 гривень. Такий собі стандартний набір на одного: дешеве м’ясо, олія, молочні вироби, хліб, крупи, кава чи чай. Згадайте, як багато ви дозволите собі на ці гроші у нас? Питання риторичне.

    Поляки помітили позитивну для них тенденцію. Українці залишаються, приносять прибутки в казну, треба спростити для них правила в’їзду. І це добре тільки на перший погляд. Війна, бідність і міграція – досі ці проблеми нікуди не зникли, а з полегшенням працевлаштування, збільшилися в рази.

    Одні скачуть, інші батрачать

    Вирішення питання вже традиційно на поверхні. Власну країну піднімати з колін не може ніхто, окрім її корінних мешканців. І вони здатні на це, володіють численними інтелектуальними ресурсами та силою. Проте, розчарувавшись у відсутності перспектив сфери бізнесу, науки чи навіть сцени, їдуть звідси подалі.

    Їдуть, бо, очевидно, втомилися чути з екранів телебачення та радіоефірів, як у нас усе “покращується та стабілізується”. Статистика свідчить протилежне: корупцію, згідно соціологічних опитувань, досі називають основною нашою бідою. Перебільшення?

    Навряд чи, посудіть самі. Царством хабарництва в прямому сенсі слова українці вважають сферу політики вцілому (близько 11% опитаних) та чинну владу (більше 9%). Але варто наголосити, що дані Центру Разумкова – відносні, як і будь-які подібні звіти. Тому що кожен третій наш співвітчизник готовий вийти боротися із корупцією на вулиці, як це було під час Революції Гідності.

    Тому запевнення у стабільності зовсім не дає підстав не перейматися про завтрашній день, поки хтось набиває кишені, а ти вперто гнеш спину на заробітках, щоб не скніти у злиднях.

    Та, напевно, кращий варіант – зробити державу такою, щоб її не хотілося залишати, знайти шанс втілити мрію тут, адже виїхати на заробітки завжди легше.

    “Місце моїх дітей в Україні”, – сказав колись лідер “Антитіла” Тарас Тополя. І з ним не посперечаєшся.

    Як повідомляв портал “Знай.ua”, українських заробітчан в ЄС чекають нові сюрпризи.